Цей день для мене виявився страшнішим, ніж 24-е. Досі ми ночували в будинку, попри те, що неподалік у Гостомелі йшли бої, і вибухи були весь час і страшні.Ранок 27-го почався з того, що тато сказав швидко всім йти у погріб, тому що бій наближається. Ми швиденько зібралися, взяли іграшок донечці, їжі якоїсь, зловили своїх псів і пішли ховатися. Трішки згодом мені написали знайомі …
Гараж на Яблунці в Бучі. Сліди від танку русні та контейнер із написом «совєтскіє жєлєзниє дорогі»… І гараж, у якому ховалися цивільні жінки й чоловіки. Солдати русні замкнули гараж, вкинули через вентиляційний отвір гранату… Рештки обгорілих тіл… Це все, що лишилося від людей, які просто ховалися від русні. Сьогодні знову тут працює поліція, бо знайшли ще кістки, які, ймовірно, належать людині. Вічна пам’ять …
Історія одного фото. Цього хлопця в рефрижераторі в Бучі поряд з тілами побачили, мабуть, навіть у найвіддаленіших від України куточках світу. Його звати Ігор, йому 24 роки і, виявилося, що ми колись багато років жили на сусідніх вулицях. Він один з тих добровольців, що поїхали після деокупації Бучі збирати тіла вбитих росіянами містян. Два тижні він збирав і перевозив приблизно по 20 тіл щоденно. …
Коли я торкаюся бабусиного плеча й легенько його гладжу, проводячи її до намету, де французькі експерти-криміналісти збирають всю інформацію про тих, кого розшукують рідні, і роблять забір зразків ДНК, на її очах проступають сльози. І я розумію, що краще нікого більше не торкатися і жодним чином не висловлювати співчуття чи підтримку. Інакше вся їхня крихка зібраність і стійкість, якої вони досягли ціною неймовірних …
Повернення додому.⠀Схоже, це для мене найскладніший текст. Описати не перші дні війни, не евакуацію під обстрілом, не проживання звірств, що вилазять на поверхню, не життя вдалині чи щомиті тягнучий, ниючий біль «додому». Увесь цей час ти продовжуєш падати — у довге, довге й нескінченне пекло.⠀Але повернення додому — це заповітне дно. Гостре, всіяне уламками дно. Нарешті ти б'єшся, на максимальній швидкості падіння, обличчям… об свою реальність.⠀Після звільнення Бучі я вже мала фото, …
Обережно, двері зачиняються, наступна станція — Бородянка. Зараз кожен з нас — як відкрита рана. І саме тому ми так хапаємося за ці соломинки типу перепостів фото Анджеліни Джолі з хлопчиком (чи дівчинкою), бо це ніби мазь із антибіотиком. Та тільки ця мазь не дуже допомагає від осколкових поранень. Дуже тішить, що кицьку* врятували — не уявляю, як вона там просиділа стільки часу, де брала їжу, воду (хіба …
4 березня ми з Євгеном та наші співпідвальники зробили невдалу спробу на двох машинах виїхати з охопленої війною Бучі. Доїхали ми до Ірпеня, це приблизно 5−7 хвилин від нашого підвалу. Російські окупанти зустріли нас із засідки автоматними чергами. Чоловік встиг звернути у провулок: а я отримала удар гранатомета прямо в капот автівки, якою керувала. Мій прекрасний Jaguar Е-PACE витримав удар, але зайнявся вогнем. Я, …
