Надія — ірраціональна. Навіть коли очі рятувальника бачили, що наймолодшою жертвою атаки у Дніпрі став Микита Зеленський (1 рік), що не мав шансу вижити, бо був розчавлений плитою, родина все одно сподівалася. На впізнанні тіл були бабусі й дідусі з обох сторін. Розпачу й велетенського болю можна було торкнутися у повітрі. Людмила, мати Олексія, втратила не тільки онука, але й сина. Нещасна жінка, що з вигляду, радше, походила …
Найсумніше оповідання тепер можу написати і я. Сьогодні, під завалами у Дніпрі, на моїх очах було врятовано молоду жінку, я бачила всі етапи. Упродовж двох годин рятувальники просто намагалися дістатися ближче. Це було диво. 20 годин, ніч, мінус 3 градуси. Катерина. Глухоніма. Це важливо. Уявіть собі - оголошується «хвилина тиші», коли на майданчику все змовкає, техніка зупиняється. Ми всі прислухаємось до будь-якого звуку. …
Довго думала, чи писати це все, але вирішила таки залишити на згадку. Днями я стала мамою вдруге. Багато хто зі знайомих знав про мою вагітність і всіляко нас підтримував. Щиро дякую вам, друзі! Це дуже допомагало й зігрівало. Обіймаю вас міцно. Я народжувала в день рекордної кількості сирен: 15 за добу, здається, понад 9 годин загалом. Так, мені було не до них. Так, я не могла бігти …
Ми ніколи не знаємо, хто вийде з автобуса «Восток SOS» пообіді. Бо зранку в нього спочатку сідають ті, хто записався вчора і кого ми могли врахувати. А вночі був обстріл і так вплинув на рішення людей, що вони — хто з маленькою сумочкою, хто на милицях, хто на візочку, хто своїми ногами, але в супроводі бабусі 90+ — стоять біля автобуса, готові їхати не куди, а звідки. З …
Історія одного подарунка. Сьогодні - рівно два тижні після трагедії в Дніпрі. Відбулося поховання 17-річного Максима Богуцького. Час вирушати на поминки. Навколо — цвинтар, десятки пар очей із пам’ятників і ми… стоїмо із зеленим фартухом. Дмитро (45) і Тетяна (47) затримуються, щоб показати мені його. Це одна-єдина річ, що лишилася у подружжя на згадку про їхнього 17-річного сина Максима, який загинув у той …
ВОНИ ПЛАКАЛИ Ось ці неходячі Ба плакали, коли наші хлопці поклали їх на підлозі автобуса, перед цим застеливши її матрацами й ковдрами. Вони плакали, махали нам і хрестили нас своїми слабенькими й немічними руками. Їх та інших, хто не ходить або ходить із ходунками або пересувається на візочках, ми з любов’ю доправили до Івано-Франківщини, де одна з громад прийняла цих 13 українців до свого …
