Region: Донецька область

Ганна, Донецька область 100−05−02

Уривок Війна прийшла до мене 2014-го. Спочатку був Крим у телевізорі. І якась частина мене знала, що Донбасу це теж торкнеться, а якась вірила в те, що Україна впорається з цим і вижене окупантів. У травні в Макіївці провели «100 віршів до 100 років» Шевченка, однак не на площі біля ЦУМу, а в музеї, щоби не було заворушень. У квітні захопили Слов’янсько-Краматорську агломерацію, а в нас з’явилися переселенці. «Ну хто буде їхати з війни на …

Ганна, Донецька область 100−05−02 Докладніше «

Богдан, Донецька область 291−05−03

Думав, що я так надсадно ригаю від контузії, але ні. Просто після чергового бойового виходу подивився новини — виявляється, у нас усе добре і ми майже перемагаємо. На моїх не митих кілька діб руках — кров поранених і «двохсотих»: вирвані щелепи, пробиті животи, рвані боки, посічені ноги й руки, не кажучи про кульові… Відморожені пальці ніг; руки, що вже не могли заряджати магазин; пучки не чули патрон. Три …

Богдан, Донецька область 291−05−03 Докладніше «

Антон, Донецька область 288−05−03

Бахмут. Пряма мова Б.: Ми вийшли на позицію в жовтні. Нас було восьмеро. Ми зайняли точку в селі біля Бахмуту, в якому на той момент вже не було жодної вцілілої хати. Біля однієї з таких ми зробили вогневу позицію, на якій я безперервно працював протягом 41 дня. Спали в погребі, вдягнуті, не знімаючи взуття, натягнувши на себе два-три спальника. Щоночі ми відбивали по два штурми росіян. Під час одного зі штурмів ми обнулили …

Антон, Донецька область 288−05−03 Докладніше «

Тарас, Донецька область 285−05−04

Таксі для мертвих — Ми в Забахмутку не поїдемо, — відрізає жінка. — Як же мені їх привезти? — розгублено питає Влад. — Я не знаю. Жінці щиро байдуже на Влада. По справжньому її хвилює, як вийти на перекур. Витягнута з пачки цигарка чекає на столі вже з пів години, але потік людей не припиняється. Жінку можна зрозуміти — вона новенька у ритуальній службі Бахмута, лише другий день на роботі, ще й, як на зло, зранку …

Тарас, Донецька область 285−05−04 Докладніше «

Тетяна, Київ 258−05−04

Галя… Я писала про неї в березні. Напередодні війни Галя поїхала до своїх стареньких батьків у Маріуполь і опинилася в ПЕКЛІ війни. Їхній дім згорів, тато перестав ходити, кілька перших тижнів війни вони, як і більшість маріупольців, ховалися від постійних авіаударів та артилерійських обстрілів у темних холодних підвалах. У кінці березня Галиній мамі вдалося виїхати попуткою до Бердянська, а Галя з татом залишилися в …

Тетяна, Київ 258−05−04 Докладніше «

Тетяна, Київ 259−05−04

Моя подруга Галя була героїнею газетних розповідей 90-х. Маріуполь пишався нею. Воно й не дивно: у кінці 90-х молоденька лікарка з Маріуполя перемогла в дуже важкому конкурсі медпрацівників колишнього СРСР (всього два переможці серед сотень учасників!) і поїхала підвищувати кваліфікацію до Іспанії. Галя багато вчилася й працювала, і стала там непоганою лікаркою. Вона розповідала мені про свою роботу так, що було …

Тетяна, Київ 259−05−04 Докладніше «

Віктор, Донецька область 240−05−05

Запускаю руку в його труси, ковзаючи по стегну, минаю шкіру його провислих змокрілих яєць у пухкому волоссі й обхоплюю долонею хуй. Витягую його назовні з боксерів та через розрізану ножицями матню штанів і наказовим тоном вже кричу йому крізь вибухи снарядів САУ над нашим окопом — сци! Лише після того той 20-річний малий з татухами рун по тілу й на обличчі, пушком над губами, призаплющивши …

Віктор, Донецька область 240−05−05 Докладніше «

Наталя, Донецька область 241−05−04

Сьогодні близько 7:00 ранку за київським часом російський літак у місті Красногорівка Мар‘їнського району Донецької області поцілив ракетою у стратегічно важливий об'єкт — будинок моєї покійної бабусі. Пожежа була настільки масштабною, що зачепила сусідні будинки й навіть перекинулася на сусідню вулицю. Мої батьки — це люди з відмінним почуттям гумору. Мама одразу зауважила, як же добре, що ми так і не зробили там ремонту. А тато, дивлячись на свіже фото …

Наталя, Донецька область 241−05−04 Докладніше «

Марія, Маріуполь 209−05−02

Артем сумує за татом. Намагається зрозуміти, чому ми поїхали без нього та чому тато не може прибути до нас. На запитання слід відповідати. Син приймає цю складну інформацію у свої 7 років.Я відповідаю чесно. — Чому ви кажете про 8 років? Що означає «8 років не стріляли" — Так, Артеме, 8 років тому РФ напала на Україну і відібрала частину територій. Але Маріуполь змогли захистити, і ти бачив, яке в нас було гарне …

Марія, Маріуполь 209−05−02 Докладніше «