Моя сорокова весна ЗвукВін розрізав наші життя навпіл, так само як розрізав собою чорне зимове небо. Пронизливий до болю свист, якого ти ніколи в житті не чув раніше. Звук страху. Звук смерті. Звук, який вирвав тебе не лише зі сну, а й з усього попереднього життя. Лише за кілька годин я дізнаюся, що це були ракети, які знищили «Мрію», найбільший літак у світі. А тоді я лише …
Я ніколи не обіймаю чужих. А цього чоловіка обійняла на прощання. Ми розговорились на зупинці.Це В. Він з Ірпеня. Обличчя не показую. «Ото дружину і внучку на моїх очах розірвало. Вони помогали волонтьорам. Ну там їжу, ліки… Вони вийшли надвір по воду, а я в домі остався. Так їх і розірвало. Кровіщі було… Де рука, де кусок голови… Я потім в пакетік їх збирав і в квітнику похоронив, щоб собаки не рознесли… …
Вони загинули в Ірпені 5 березня, перебігаючи перехрестя на евакуацію біля ЖК «Річ-Таун», під шквальним мінометним вогнем та заходом великої колони (70−90 шт.) броньованої техніки (танки, БТР) у місто. Біля них розірвалася міна, вони повністю згоріли, їх ідентифікували по документах із жіночої сумки. Я не був свідком їхньої загибелі, перебував за 100 метрів. Вчора сказали, що їх розстріляли з танка. Небайдужі мешканці, які …
«Ракети! Швидше у сховище! Господи, знову!» Я підхоплююся з ліжка, зігнувшись, швидко натягаю чоботи, хапаю куртку й кидаюсь до дверей. Виявилося, це всього лише літня сусідка встала вночі попити водички — і йшла собі, постукуючи ціпком по підлозі… …Зараз сиджу в повній темряві й розумію: зі мною, схоже, не все гаразд. Тут не гасять вночі вогнів і не бояться ходити по вулицях, але от — «ірпінський синдром» …
Це вже потрапило в прессу й не від мене, тому можна сказати. Беро й Дато. Гіа Беріашвілі та Дато Ратіані. Вони загинули вчора в бою за Ірпінь, у розвідці боєм нашого взводу. Беро, який уже відійшов, ми виносили вчора під вогнем мінометів. Беро боровся за життя до останньої хвилини. Дато Ратіані став моїм близьким другом. Саме він уже після смерті врятував мені життя, про що я розповів …
Сашко — це золото правдиве і янгол-охоронець нашого будинку. Живе з дружиною Оленкою в нашому під'їзді, вітаємося, як годиться сусідам, заніс нам 5-го березня пів мішка картоплі та пакет із морозилки… Зустріла сусіда 8-го березня вже на КП, куди звозили людей із Ірпеня. Обнялися, спитав, хто лишився у нас, бо хоче прориватися на Ірпінь і вивозити людей. 8−9-10 березня їздив і вивозив. Розказував мені, …
Добрий день! Ми з України, з Ірпеня! Такими нас востаннє бачив мій чоловік, коли відправляв у безпечне місце. Останні два з половиною роки ми з родиною і моєю мамою проживали в Ірпені, у власній квартирі, яку змогли придбати завдяки тому, що моя мама продала житло на Волині, і це стало суттєвим внеском. Вона переїхала до нас, ми зробили ремонт і щасливо проживали разом. У перший день війни, коли …
24 лютого 2022 року. Будильник задзвонив о 8. Як завжди. Я встану і збиратиму донечку в школу, чоловік поведе собаку в ліс. Робота, плани, ввечері заберемо донечку і підемо в наш парк. Там друзі, зефір на вогні, розмови. У суботу до друга на день народження. У неділю до батьків. Скоро ремонт у будинку доробимо, відсвяткуємо новосілля. Не відсвяткуємо. Не поїдемо. Не буде. Нічого. І я зрозуміла все це під мелодію …
8 днів ми думали, що так і повинно бути: ще трошки — і Україна переможе. Вибухи, обстріли було чутно майже безперервно. Перестрілка біля будинку нас налякала. Ніч ми збиралися, шукали авто, щоб 3 км доїхати до евакуації. Зранку роздали всі припаси бабусям-сусідкам. Перед самим виходом пролунав вибух — дуже сильний і близько. І сидіти страшно, і виходити страшно. Російська рулетка. Але пішли — двоє …
