Моя сорокова весна ЗвукВін розрізав наші життя навпіл, так само як розрізав собою чорне зимове небо. Пронизливий до болю свист, якого ти ніколи в житті не чув раніше. Звук страху. Звук смерті. Звук, який вирвав тебе не лише зі сну, а й з усього попереднього життя. Лише за кілька годин я дізнаюся, що це були ракети, які знищили «Мрію», найбільший літак у світі. А тоді я лише …
Цей день для мене виявився страшнішим, ніж 24-е. Досі ми ночували в будинку, попри те, що неподалік у Гостомелі йшли бої, і вибухи були весь час і страшні.Ранок 27-го почався з того, що тато сказав швидко всім йти у погріб, тому що бій наближається. Ми швиденько зібралися, взяли іграшок донечці, їжі якоїсь, зловили своїх псів і пішли ховатися. Трішки згодом мені написали знайомі …
Я ніколи не обіймаю чужих. А цього чоловіка обійняла на прощання. Ми розговорились на зупинці.Це В. Він з Ірпеня. Обличчя не показую. «Ото дружину і внучку на моїх очах розірвало. Вони помогали волонтьорам. Ну там їжу, ліки… Вони вийшли надвір по воду, а я в домі остався. Так їх і розірвало. Кровіщі було… Де рука, де кусок голови… Я потім в пакетік їх збирав і в квітнику похоронив, щоб собаки не рознесли… …
Тобі сьогодні місяць.23 лютого:"Вже скоро весна, березень уже зовсім скоро! Ще трошки і ми зустрінемося з тобою, наша весняна квіточка" 24 лютого:"Ти чув? Вибухи…" — прокидаюся… не хочу в це вірити!!!Почалась війна. 25 лютого: Сирена і гуркіт ППО. Стою в коридорі нижнього поверху пологового будинку, який перетворився на лабораторію/ маніпуляційну/ зал очікування для людей, медиків і вагітних… на наше УКРИТТЯ."Наташ, операційна на 6-му поверсі, туди не можна. Будемо тут …
З голови не виходить рідний маршрут «Київ-Гостомель-Бородянщина (Берестянка)». Розтерзаний Гостомель. Закатований, але незламний. І навіть Пам’ятник невідомому солдату — розстріляний. Зруйнована церква. Спалений танк прямо в центрі. До 24-го лютого Гостомель ми проїжджали як мінімум двічі на місяць. Щоразу зупинялися в центрі, заходили на ринок та в магазинчики. Раділи тому, як гарно розбудовується місто. А на Різдво гуляли тут у новесенькому парку «Щасливий», облаштованому в сосновій посадці. Там стояла …
Я проспала війну… 24-го лютого о п’ятій ранку за вікном гахнуло. Сигналізації розривалися. Мене підірвало з ліжка. Усе ніби в тумані. Я була виснажена хворобою сина, якому ще не виповнилося 3 років, лікарнями й безсонними ночами. Мозок дав команду спати. Та о 7:40 ми знову прокинулися. На цей раз від сирен. «Це швидка», — заспокоював чоловік. Я зірвалася з ліжка і схопила телефон. О 5-й ранку два пропущених …
Вчора я вперше за 12 днів зняла колготи. Я думала, що буду відривати їх із м’ясом, як багато чого зі свого серця за останні дні. Але, на диво, тіло настільки зжате, що до нього нічого не прилипає зараз. Навіть кров. Ми провели в облозі 10 днів. За 2 км від Макарова. В одній з найпекельніших точок України, яку весь цей час безжально шматують. Без світла, тепла, води, зв’язку. Майже без новин. …
Вони загинули в Ірпені 5 березня, перебігаючи перехрестя на евакуацію біля ЖК «Річ-Таун», під шквальним мінометним вогнем та заходом великої колони (70−90 шт.) броньованої техніки (танки, БТР) у місто. Біля них розірвалася міна, вони повністю згоріли, їх ідентифікували по документах із жіночої сумки. Я не був свідком їхньої загибелі, перебував за 100 метрів. Вчора сказали, що їх розстріляли з танка. Небайдужі мешканці, які …
Гараж на Яблунці в Бучі. Сліди від танку русні та контейнер із написом «совєтскіє жєлєзниє дорогі»… І гараж, у якому ховалися цивільні жінки й чоловіки. Солдати русні замкнули гараж, вкинули через вентиляційний отвір гранату… Рештки обгорілих тіл… Це все, що лишилося від людей, які просто ховалися від русні. Сьогодні знову тут працює поліція, бо знайшли ще кістки, які, ймовірно, належать людині. Вічна пам’ять …
