Тетяна, Сєвєродонецьк 299−15−01
Спогади Сьогодні нарешті зібралася з думками, хочу згадати все. Це дуже важко, всередині порожнеча та розпач. Як же треба ненавидіти людей, щоб вбивати та руйнувати їхні будинки. За що загинули діти? І зараз гинуть. На очах сльози вони заважають мені писати. Дуже гірко усвідомлювати, що ці нелюди позбавили тебе всього. Я ніколи не могла подумати, що ці «брати» так вчинять з нами. 24 лютого ми прокинулися від …