16.03.2023 Я вирішила їхати в маріупольське пекло сьогодні. Кілька годин тому. Рік тому. Бо Юля жива і вона там, на сусідній вулиці біля розбомбленого сьогодні Драмтеатру. Вона передала папірець з кимось, що вона жива. Була. До цієї братської мегатонної бомби, що забрала життя пів тисячі людей під театром. Я бачила Юлю один раз у житті, але я добре знаю її чоловіка. Який мені дуже допоміг …
24.03.2022 Я лежала на дивані біля самого вікна, взута, одягнена, у куртці, затягнутій під підборіддя, з рюкзаком за спиною, до руки було прив’язано чотири повідці із собаками, собаки спали зі мною під ковдрами. Було дуже тихо, танки замовкали, три дні тривав танковий бій на сусідній вулиці Макара Мазая, він то наближався, то віддалявся. Один танк стояв біля нашого будинку, і коли він починав …
30.04.22 Мами більше немає… Підірвалася на міні в Маріуполі… Останки тіла тато привіз на тачці додому… Це все, що дізналися. Там так само немає зв’язку. Отримали інфу через десяті руки. Навіть не знаємо дати смерті. Тато там залишився один.
У Маріуполі є безпечний спосіб, щоб добратися волонтерам. Я знаю два такі шляхи. У місті є точки зі зв’язком, і я маю їхні координати. Це не так стрьомно, як сидіти під бомбардуванням у підвалі, наважуйтесь! Я можу розказати детально, що і як зробити оптимально. Людям необхідна вода і проста їжа (картопля, морква, цибуля, хліб тощо). М’ясо — це делікатес. Щось, що не потребує готування, — пластівці, каші швидкого …
Моя бабуся Олена народилася (1931) й виросла в Маріуполі. У нашому сімейному архіві є фотографії старого міста, її діда, мого прапрадіда, на першому в місті автомобілі. Бабуся розповідала багато історій свого дитинства всім онукам, але я, мабуть, єдина людина в сім'ї, якій вона довірила страшні історії війни. Тієї війни, яку бачила дитиною. Тоді (підлітком) ці історії викликали в мені величезний …
Коли приїжджаєш до міста, обдзвонюєш друзів, щоб домовитися про зустріч: — Зустрічаємось як завжди? — На Драмі? — Звісно, на Драмі! Сюди сходились усі дороги. Там завжди було багато руху й енергії. Щороку, приїжджаючи в рідний Маріуполь, я відчувала неймовірні гордість і захват, спостерігаючи, як швидко розвивається місто. Маріуполь — це море, порти, заводи-гіганти, а ще це український форпост. Це опора та захист, яким він був усі ці роки. …
Галя… Я писала про неї в березні. Напередодні війни Галя поїхала до своїх стареньких батьків у Маріуполь і опинилася в ПЕКЛІ війни. Їхній дім згорів, тато перестав ходити, кілька перших тижнів війни вони, як і більшість маріупольців, ховалися від постійних авіаударів та артилерійських обстрілів у темних холодних підвалах. У кінці березня Галиній мамі вдалося виїхати попуткою до Бердянська, а Галя з татом залишилися в …
Моя подруга Галя була героїнею газетних розповідей 90-х. Маріуполь пишався нею. Воно й не дивно: у кінці 90-х молоденька лікарка з Маріуполя перемогла в дуже важкому конкурсі медпрацівників колишнього СРСР (всього два переможці серед сотень учасників!) і поїхала підвищувати кваліфікацію до Іспанії. Галя багато вчилася й працювала, і стала там непоганою лікаркою. Вона розповідала мені про свою роботу так, що було …
Артем сумує за татом. Намагається зрозуміти, чому ми поїхали без нього та чому тато не може прибути до нас. На запитання слід відповідати. Син приймає цю складну інформацію у свої 7 років.Я відповідаю чесно. — Чому ви кажете про 8 років? Що означає «8 років не стріляли" — Так, Артеме, 8 років тому РФ напала на Україну і відібрала частину територій. Але Маріуполь змогли захистити, і ти бачив, яке в нас було гарне …
