СНИ ПРО СМЕРТЬ Постійно хочеться спати. Втома хронічна. Ми тут вже другий тиждень. Ми їмо абрикоси, шовковицю, знайшли зеленковаті персики. Навкруги тиша. І це страшно. Тиша завжди несе щось неминуче, це затишшя перед бурею. Тиша в’язка і ми тонемо в ній ніби в прадавньому болоті. Тут вночі слухаєш все. Сови, кажани, шелест вітру. Прислухаєшся до звуків вдалині. Місто порожнє. Світло ліхтарів …
Я ЗНАВ УСІ ПІСНІ ПТАХІВ — Я хочу бути, як ви, військовим, — каже Андрій. Хлопцю десять років. Він одягнений у кольорові шорти та футболку. На голові - оливкова панама. Він усміхається, дивиться на зброю.— Піду вчитися на артилериста. Або ще щось… щоб пачками мочити русню. Я тут приніс… — простягає пакет із мінеральною водою та ще чимось.— Не треба.— Я сам заробив і купував вам.— Андрію, не треба, у нас усе є, — відповідає Бурий. Андрій ображається: — Але ж… я… …
У ТІНІ КОНСЕРВНОЇ БАНКИ Лише тьмяне світло саморобної свічки дає погляду вчепитися за щось. Частково видно дерев’яні лежаки. Гарячий вогник тягнеться догори. Тінь від консервної банки лягає вниз. У темряві бліндажа хтось зітхає, хтось промовляє: — Спати під землею — ніби в труні. — Труна — тісна. Це гробниця, — відповідає інший голос. Лежаки — у два яруси. Хлопці ліниво рухаються. Тісно та не зручно. Постійно щось муляє, …
Моя мати сьогодні. Вона провела з нами 10 днів у підвалі без світла, газу, тепла, води. Вона спала в шубі й шапці й зігрівалася сплячою на ній собакою Сансою, дивовижно витримано реагувала на обстріли й вибухи, вона спокійно продовжувала обідати, коли в наш будинок вломилися озброєні з голови до ніг російські солдати. Коли Дмитро Т. вмикав на пів години генератор, щоб підзарядити …
