Підійшов нині дідусь на дитячий майданчик. Привітався і сказав, що спостерігає за нами давно. Запитав, звідки ми і чи моя це дитина грається. Дістав із кишені 100 гривень і затис мені їх у кулак, хоч я пручалася. За пів години він підійшов ще раз із двома банками варення. І я вперше з 24 лютого розплакалася. Оля, Київ (зараз Вінниця)
Вибухи — два, з різницею десь у півхвилини, гучніший і тихіший — пролунали, коли я вдягала сукню. Оцей момент, коли вже вcтромила руки в рукава і стоїш, як з мішком на голові. «Надіюся, наші збили…» — подумала я. То було легковажно… але останні два тижні ППО все відбивала і ми розпружилися. На моїй парафії не було загального Пасхального богослужіння через підвищені заходи безпеки в місті - …
Який вигляд має душа літака? У тому, що «Мрія» потрапить до раю, — не маю жодних сумнівів. Можливо, вона схожа на доброзичливого дракона з однієї із казок Едіт Несбіт. Я переживаю новину про загибель «Мрії», як повідомлення про загибель близької людини. Я росла на історіях про виготовлення «Мрії», як на казках. Мій тато працював на Антонова близько 40 років — простим робітником. Але і його внесок був у тому, що «Мрія» …
