Оксана, Луцьк 107−03−04
Перші дні війни. Ми всі проснулись одночасно і збіглись в одну кімнату. Чоловік нервово ходив туди-сюди, шепочучи: «Параzит, параzит, ну ж параzит…» Я дивилась на внуків-погодків, на перелякану дочку й сина підлітка. Тоді ще не знала, що через день будемо втікати. Усі кидали в сумки просто навмання речі, і я згребла все, що було в холодильнику. Ми стояли на кордоні з Польщею три дні й дві ночі, я не спала зовсім, бо треба було під'їжджати щоп‘ять хвилин. …