Це мій тато Кирило. 23 лютого йому виповнилося 75.

Вони з мамою не хочуть виїжджати з Києва, хоча я казав їм про це з першого дня війни.

До початку війни він не зраджував звичок своєї богемної молодості - насолоджувався життям, щоправда, вже онлайн, лягав спати вранці та вставав після обіду.

Тепер щодня він встає рано-вранці, сідає за кермо свого старенького Пежо і розвозить продукти та ліки тим, хто цього потребує. Хоча міг би бути не у списку тих, хто розвозить, а у списку тих, кому розвозять.

Коротше, пишаюся татом.

Артем, Київ