Чернігів — місто легенд!

Дві тендітні дівчини, які добровольцями прийшли до сил територіальної оборони, у медичну службу мого батальйону. Це вони створюють легенди! Лікують хлопців з передової, допомагають місцевим, пакують солоденьке та розносять по укриттях, де лишились дітки.

Під час сьогоднішнього мінометного обстрілу бригади медслужби роз'їхались по позиціях, а до дівчат прибігла місцева мешканка, благаючи про допомогу. Склом у потилицю було поранено літнього чоловіка. І понеслось.
Знайшли, мотають, щось вводять, важкий, пульс слабкий, швидку, негайно! Обстріл продовжується, скло розлітається, а швидкі на виклику. Що робити?

Хапаю ключі від дастеру, під'їжджаю, опускаю задні сидіння — тягніть! Хлопці кладуть діда, поруч у збільшеному багажнику, згорнувшись, уміщаються дівчата. По газах!

Перепрошую поліцію за порушення всіх чинних ПДР, по місту я ще так не їздив. Пульс стабілізували, дихає самостійно, щось незрозуміле медичною мовою. Тримаючи діда на поворотах, з матюччям та кивками хлопців на блокпостах, ми таки встигли. Передали пораненого зі стабільним пульсом черговим у лікарні.

Поки відмивали одяг, нам повідомили, що дід уже в операційній. Одужуй скоріше, діду.

Ігор, Чернігів