У Маріуполі є безпечний спосіб, щоб добратися волонтерам. Я знаю два такі шляхи. У місті є точки зі зв’язком, і я маю їхні координати. Це не так стрьомно, як сидіти під бомбардуванням у підвалі, наважуйтесь!
Я можу розказати детально, що і як зробити оптимально. Людям необхідна вода і проста їжа (картопля, морква, цибуля, хліб тощо). М’ясо — це делікатес. Щось, що не потребує готування, — пластівці, каші швидкого приготування тощо. Хоч би мівіни, але дітям її не даси.
Деякі люди, яких я бачила, не їли по кілька днів.
Засоби гігієни, серветки вологі, туалетний папір тощо — що допоможе без душу мати комфорт. Налобні ліхтарики (до них батарейки пальчикові), будь-які інші ліхтарики й засоби для освітлення (свічки, запальнички, сірники тощо). Люди не мають ніякого зв’язку, вони не знають, що можна евакуюватися.
Я ходила біля будинків і кричала, щоб мене почули. Біля багатоповерхівок люди готують на вогнищах. У квартирі 2−5 °С, усе відсиріває. Хімічні грілки / термоковдри теж знадобились би. Ліки та бензин треба дуже ретельно ховати на блокпостах. Їжу, теплі речі та воду в мене не забрали. А от машину орки ледь не віджали в Мангуші.
Ситий, жирний орк з почуттям переваги насміхався наді мною, зневажливо називаючи «Павловной», коли стверджував, що України немає з 2014-го… Документи мені все ж віддали, коли я поговорила з його начальником і пообіцяла залишити їм машину на зворотному шляху, коли вивезу людей. Ну і поїхала назад полями, оминаючи той пост.
Авто зберегла. Поля виявились мінними. Втім, ми всі всімох у машині не відсувались від неї далі, ніж на пів метра. Хлопці пісяють перед капотом, дівчата — за багажником. Ніхто не стидається.
Є відносно безпечні райони, є такі, в яких гарячіше за пекло. Місто схоже на комп’ютерну гру з постапокаліптичним сюжетом, яка стала реальністю. Класною ідеєю виявилось ставити мітки адрес на офлайн-мапах, мати імена на фото людей, яких шукаєте особисто. Я загубила папірець з адресою, за якою ховається жінка з дуже маленькими дітьми, яку дав мені волонтер Ігор у Запоріжжі. І тепер я думаю про цю жінку весь час ((Ставте мітки на карту!
До речі, це фото із заправки орків десь між Токмаком і Бердянськом, здається. Мені вдалось зберегти його, заховавши у приховану папку.
Телефони потрібно очистити: дивляться абсолютно всю галерею, усі месенджери тощо. Знаю про випадок, коли в Бердянську на очах двох сімей була в упор розстріляна людина за фото із Z-технікою.
Також дуже прискіпуються і потім витираючи фото розбомблених будинків — їм не потрібний розголос. Хлопці роздягають на блокпостах до трусів — дивляться тату і сліди від поранень, майте на увазі. Придираються до прописки. Моє місто народження Тернопіль було багато разів відзначено особливим чином…
Так, в колонні їхати гірше, ніж самому! Причому набагато гірше. Принаймні мені. Ох, дуже хочеться все, що я зрозуміла, підказати в потрібні вуха…
Ірина, Маріуполь
Читати оригінал російською мовою