Збираюся на прогулянку. Поклала в сумочку дзеркальце, помаду, а ще, про всяк випадок, бинт, вату, спонжі, перекис водню, болезаспокійливі та кілька не надутих повітряних кульок… Подумала, що можуть стати джгутом, мало що… І з думками «Краще б не знадобилося, краще б не знадобилося, краще б не знадобилося» ми пішли гуляти.

Сиділи в кав’ярні, а над головами пролетіло три крилаті ракети… Я тепер знаю, які вони на вигляд і як звучать.

Мені здалося, що люди завмерли на кілька секунд з піднятими головами, усі, хто був на вулиці, дитячому майданчику. Продавці квітів, зелені та овочів… Навіть машини й автобуси, а потім як на помах руки вони ожили, і кожен продовжив свій шлях по життю…

Крилата смерть пролетіла повз… Слава Богу.

Ірина, Одеса