Тобі сьогодні місяць.
23 лютого:
«Вже скоро весна, березень уже зовсім скоро! Ще трошки і ми зустрінемося з тобою, наша весняна квіточка»

24 лютого:
«Ти чув? Вибухи…» — прокидаюся… не хочу в це вірити!!!
Почалась війна.

25 лютого:
Сирена і гуркіт ППО.
Стою в коридорі нижнього поверху пологового будинку, який перетворився на лабораторію/ маніпуляційну/ зал очікування для людей, медиків і вагітних… на наше УКРИТТЯ.
«Наташ, операційна на 6-му поверсі, туди не можна. Будемо тут народжувати».
Ходять одягнені у куртки люди, мене прикрили хірургічною хустинкою, анестезіолог намагається відволікати мене від того, що відбувається, жартує і рахує вибухи:
— Наташ, ти в нормі? Дивись тільки на мене.
— Так.
За вікнами летять ракети, чутно гуркіт ППО і літаків.
Вікна і породіль закривають матрасами, несуть ще і ще. Декілька годин під перекриттями підвалу: чекаємо бомбардування…
Відбій
Ті ж самі матраси кладуть на підлогу в коридорі. На них ми будемо спати перші 3 ночі твого життя. Прямо тут. У коридорі в якому пролунав твій перший крик.
Комендантська година три доби. Ми з твоїм татом поряд. Ми нікому не дамо тебе образити.
На третю добу твого життя заїхали додому.
Дитяче ліжечко. Ти так в ньому і не спала…
Зібрали необхідні речі. Повітряна тривога. Вибухи. Дві доби у сховищі під будинком. Ти дуже мерзнеш, і ми гріємо тебе з татом по черзі.
Тобі 5 днів.
Стою біля вікна. Хочу просто відчути хвилини перебування вдома. Замислилась. Бачу у вікно, як у телевежу летить ракета. Немає часу думати. Ми повинні тебе вивезти звідси.
⠀
Тато мусить залишитися вдома. Я мушу їхати з тобою. Ти ще не знаєш, що це — РОЗЛУКА…
Немає слів, щоб описати як відколюється шматок серця. Але так треба зробити, і це єдине правильне рішення.
Дві доби ми їдемо до Львова. Дві доби з твого першого тижня ти провела у дорозі… З перших днів прививаю тобі любов до подорожей. Жартую. Не знаю, звідки в мене беруться сили на це.
⠀
У Львові ми зустрічаємося з надзвичайною добротою людей. Це Україна. Це неможливо пояснити. Тільки відчути. Тут теж сирени. Твоя перша фотосесія. Твоя перша ніч у ліжку.
Тобі 9 днів.
На 10-й день свого життя ти вже за тисячі кілометрів від дому… Ми з тобою у Хорватії. Ми живемо у прекрасних людей.
Вони прихистили нас.
⠀
Ти познайомилася зі старшим братом. Він любить тебе надзвичайною любов’ю і каже, що ти пахнеш, наче кексик з пудрою.
Ти ростеш. Ти неперевершена. Ти казка.
Ти даєш мені сили зараз. Даєш сенс у житті.
Ти змушуєш мене усміхатися і проживати ці дні, не злетівши з катушек…
⠀
24.03…
Місяць ми не вдома.
Місяць нашу з тобою країну катують.
Але їм це не зійде з рук.
⠀
25 березня 2022
Твій перший день народження. Тобі сьогодні лише місяць, а ти вже маєш більше «пригод», ніж більшість людей може назбирати за все життя. Але нехай таких пригод у тебе в житті більше ніколи-ніколи не буде.
Я так тебе люблю! Ти — всесвіт. Ти — наша планета.
Маленька українка ❤
Вірю, що скоро ми повернемося до рідного, мирного і прекрасного міста, у якому ти народилась. І тебе буде тримати на руках твій ТАТО. А ще я тебе познайомлю з дідусем і бабусею. І ми будемо святкувати перемогу нашої країни.
Нашої УКРАЇНИ 💛💙

Наталія, Київська область