Як боляче дивитися на вимушено покинуті села України.

Звільнили село. А там порожнеча. Мешканців майже немає. Покинуті будинки. Бігають собаки, кішки… кролики, кури… пасіка. Яєць три десятки зібрали одразу.

У будинках усе все: холодильник, пральна машина, комп’ютери, працює Wi-Fi.

Оселилися відділенням. Знайшли телефон господаря. Отримали його вказівки, чим годувати й де взяти корм. Годуємо тварин. Чекаємо на його повернення додому. Бо ми Укри! І цінуємо своїх.

П.С. Знайшли бійця, який вміє доїти корову.

Олександр, Запорізька область

Переклад з російської