Сьогоднішнє, хороше: я ще з Києва відправила Марині до Харкова насіння квітів, вербену і шавлію.

А 24 лютого вночі моя донька набрала нас по телефону і сказала, що Харків розстрілюють… Війна! Декілька разів згадувала із сумом цей лист, було цікаво, де він. Ще й без вказаного індекса. Але не писала нічого Марині, бо яке там вже насіння та пошта, коли Харкову доводиться жити під бомбами.

І от щойно Марина написала мені, що… отримала лист… І я так здивована, що він таки надійшов за адресою, він як вісник з мирного життя.

Плачу і всміхаюся. Щось є в цьому. А?

Олена, Київ