Війна. Вирватися із окупації. Суспільна думка.
У Волновасі чекають тепла, щоб залишити місто. Куди вони поїдуть, залежить від рішення фільтраційного центру в Докучаєвську. Зараз там дуже багато людей у черзі чекають на свій довгоочікуваний документ, який дозволить виїзд. Куди? Та все одно куди. Аби не залишатися у ДНР.
Кажуть, там потрібно здавати відбитки пальців і проходити різноманітні перевірки.
Люди розуміють, що все погано, але до останнього пручаються. Психіка тих, хто реально вірив у російське майбутнє, у визволення, вже не видає радісного «ура». Від чого їх звільнили — складно сформулювати. Ті, хто блукають містом, фотографуючи пошкоджені приватні будинки, розуміють масштаби того, що відбувається. У вцілілі будинки селяться окупанти та жителі. У приватних будинках тепер небезпечно та не затишно.
У місті роздають допомогу кадировці. На відео вони запевняють, що Волноваських дітей вчили створювати бомби, тримаючи в руках книгу з мінної небезпеки. Ситуація нагадує жовтневу революцію. Ті, хто були ніким, силою захопили владу і, вигнавши конкурентів з міста, стали всім. Поняття приватної власності наразі у Волновасі немає.
Є ті, хто не хоче визнавати, що росіяни їх жорстко обдурили. Ненавидіти Україну їх навчили на телеканалі Росія 24. У місто повернулися шанувальники «руського міра», які досі жили по той бік області. Тепер вони, не боячись відповідальності, складають списки. На дверях у багатьох з’явилися написи — тут мешкають нацисти чи бaндерівці. Звичайно, багатьом погрожують.
Велика помилка пропаганди у Волновасі це те, що вони забули про людей, які тут народилися і жили. Вони бачили ремонт п’ятої школи, міст, освітлення, будівництво стадіону, ремонт лікарень та парк у центрі міста та, звичайно, колосальну кількість магазинчиків та нових ресторанчиків. Все це ми пам’ятаємо дуже добре. Від цього нас звільнили.
Я пам’ятаю, як у Києві 2020 року я обережно говорив про війну на Донбасі, яку сам пережив. Я знав, що багато хто не міг повірити, що росія агресор і війна ця банально за території. Сумнівів хто є хто вже не залишилося. Тепер все простіше.
Павло, Донеччина
Переклад з російської