Я — Тетяна Б., художниця, у минулому галеристка. Усе життя займалася просуванням українського мистецтва.

В останні роки повністю присвятила своє життя творчості. Я була абсолютно щаслива: у мене чудова сім'я, п’ятеро онуків, я досягла серйозних творчих успіхів. Ми всі були щасливі, але вранці 24 лютого, коли почули звуки перших вибухів, вирішили рятувати наших дітей і внуків.

Ми покинули Одесу й три дні й три ночі колесили по Європі, розшукуючи аеропорт, з якого літають літаки, і думаючи про місце, де можна було б зупинитися. Нас прийняли друзі на Кіпрі, які оплатили нам житло на три місяці. Поки що ми тут і пристрасно мріємо повернутися назад. У нас немає нічого — ні дому, ні колишнього життя. Найголовніше, що наші діти в безпеці.

Але я вирішила не брати на себе роль жертви. Я художник, і ніхто не може забрати цього в мене. Не знаючи, що чекає нас попереду, ми купили полотна й фарби, і я працюю.

Якщо раніше у своїх роботах я малювала красу навколишнього світу, то тепер я стала «слугою народу» і втілюю на полотні наш спільний нестерпний біль від біди, що увірвалася в наше життя.

Тетяна, Одеса