• Номер запису / Number of record: 266-14-03
  • Автор(-ка) / Author: Валерій
  • Дата запису / Date of record: 10 Вересня, 2022
  • Регіон / Region: Миколаївська

У ТІНІ КОНСЕРВНОЇ БАНКИ

Лише тьмяне світло саморобної свічки дає погляду вчепитися за щось. Частково видно дерев’яні лежаки. Гарячий вогник тягнеться догори. Тінь від консервної банки лягає вниз. У темряві бліндажа хтось зітхає, хтось промовляє:

— Спати під землею — ніби в труні.

— Труна — тісна. Це гробниця, — відповідає інший голос.

Лежаки — у два яруси. Хлопці ліниво рухаються. Тісно та не зручно. Постійно щось муляє, як не в спину, то в бік.

— От би зараз гарячого супчику домашнього.

— Із котлетою.

— Ой-ой, хлопці, не починайте…

— Пізно.

— А у мене вдома сьогодні були біляші. Мама смажила. Із горохом, капустою та картоплею.

— Їх би зараз сюди…

— А які вона робить реберця… зупинитися не зможеш. Найкращі реберця у світі…

— Я не хочу цього слухати.

— А фірмові - це пироги з сиром та рулет із м’ясом.

— Досить!

— А ще…

— Ще не вмерла України… — починає хтось співати у темряві: — …ні слава… …ні воля…

— А мені вистачило б подушки й матраца. Нічого кращого зараз придумати не можу. Тиша, дім, сон.

— А чим тобі це не дім?

— Набридло вже. Я хочу справжній. Щоб вікна були.

— Фінчера попроси, хай намалює.

— І холодильник.

— І мартіні з льодом.

— І пляж.

— Ох, ти захотів. Темрява вибухає сміхом. Тьмяний вогник свічки коливається. Через хвилину сміх обривається кашлем. Постійним, довгим, сухим.

— Скільки вже так?

— Тиждень.

— Може, таблетку?

— Та задовбали вже ці таблетки. Жру шо вітаміни. Нічого не допомогає.

— Та…

— Кип'яток є. Чаю?

— Ні! Дякую. Зараз засну і пройде.

Якби ж то так. Вогник свічки тягнеться вгору. Хтось шарудить ногами.

— Де мій матрац? Де? Їй-бо, я буду волочити його з собою, — звучить неймовірне обурення десь із другого ярусу.

— Хто ці дошки так збивав? Це бліндаж — на дві зірочки. Так і запишу в книзі скарг та пропозицій: дошки погано збиті, місця мало, тісно, сиро. Що ще?

— І холодильника нема.

— І холодильника…

— Інтернету — теж.

— За відсутність Wi-fi ставимо одиницю.

Знову сміх. Знову кашель. Через мить западає тиша. Чутно, як сиплеться земля. Шарудять миші. Надворі дощить. У темряві бліндажа хтось зітхає.

Валерій, Миколаївська область