• Номер запису / Number of record: 36-20-02
  • Автор(-ка) / Author: Юлія
  • Дата запису / Date of record: 2 Березня, 2022
  • Регіон / Region: Харківська

2 березня 2022 року моє життя вмістилося в один рюкзак — я разом зі своїми доньками вирішила вибиратися з Харкова.

Дивом знайшли машину на вокзал, а там — давка, паніка, безладдя. Величезний натовп, діти, літні люди, собаки, штовханина і тиснява.

Прибув евакуаційний потяг, і почалось пекло: студенти полізли першими, здорові мужики почали відштовхувати жінок з дітьми — нам сісти не вдалось.

До прибуття наступного потяга люді в камуфляжі й зі зброєю навели видимість порядку, вишикували жінок з дітьми рівними шеренгами на пероні.

Потяг Бахмут-Львів прибув уже повним. Усі полізли на штурм, ламаючи шеренги, штовхаючись і матюкаючись. Під час відправлення потяга почувся хлопок — натовп побіг до вокзалу, крики, я боялася загубити в натовпі дітей…

Ми провели на вокзалі вже 8 годин, почалась комендантська година, людей стало менше. Тут збоку від вокзалу ми побачили потяг, двоповерхову шкоду інтерсіті, і побігли до нього. Двері були відчинені в останньому вагоні. У нього пускали лише жінок із дітьми. Нам вдалося сісти!

Усі два поверхи потяга, тамбури, сходинки — усе було забите людьми. Діти спали, сидячи на одному сидінні, я — поруч на чиїйсь валізі.

Юлія, Харків

Читати оригінал російською мовою