Хотіла розповісти, як волонтери врятували моїх подруг від голодної смерті. Вони обидві з Києва, з хронічними захворюваннями, з поламаним телефоном і заблокованою перед самою війною платіжною карткою не мали навіть сили дійти до гумштабу по допомогу. Жили на якихось малих запасах, на тому, що я змогла за допомогою волонтерського таксі доправити — десь на тиждень.

Потім подруга написала, що справи кепські… І я запитала через фейсбук, чи може бодай хтось знайти їм телефон із гуманітарних запасів. Відгукнувся мій товариш, який волонтерив по місту, знайшов їм телефон. Потім волонтери доправили їм їжі, ліків від хронічних хвороб і навіть знайшли можливість забезпечити їх трохи грошима. Це було просто диво. Просто диво.

Юлія, Київ