Моя сорокова весна ЗвукВін розрізав наші життя навпіл, так само як розрізав собою чорне зимове небо. Пронизливий до болю свист, якого ти ніколи в житті не чув раніше. Звук страху. Звук смерті. Звук, який вирвав тебе не лише зі сну, а й з усього попереднього життя. Лише за кілька годин я дізнаюся, що це були ракети, які знищили «Мрію», найбільший літак у світі. А тоді я лише …
Уривок Війна прийшла до мене 2014-го. Спочатку був Крим у телевізорі. І якась частина мене знала, що Донбасу це теж торкнеться, а якась вірила в те, що Україна впорається з цим і вижене окупантів. У травні в Макіївці провели «100 віршів до 100 років» Шевченка, однак не на площі біля ЦУМу, а в музеї, щоби не було заворушень. У квітні захопили Слов’янсько-Краматорську агломерацію, а в нас з’явилися переселенці. «Ну хто буде їхати з війни на …
Я — Тетяна Б., художниця, у минулому галеристка. Усе життя займалася просуванням українського мистецтва. В останні роки повністю присвятила своє життя творчості. Я була абсолютно щаслива: у мене чудова сім'я, п’ятеро онуків, я досягла серйозних творчих успіхів. Ми всі були щасливі, але вранці 24 лютого, коли почули звуки перших вибухів, вирішили рятувати наших дітей і внуків. Ми покинули Одесу й три дні й три ночі колесили …
Для нас немає безпечних місць. Я дивлюся на своїх друзів і знайомих у Швейцарії. Кожен живе своє в міру щасливе життя, має свої персональні радощі, травми й драми. Я дивлюся на них і заздрю — проживаючи в одному просторі, ми проживаємо дуже різні життя. Я не живу під постійною загрозою ракетного обстрілу, однак як українка я завжди в зоні ризику. Мене досі не сприймають як повноцінного обʼєкта зі своєю мовою і …
До 24-го лютого ми, як і більшість, нервували, але повірити до кінця в можливість війни не наважувалися. Ранок 24-го розбудив звуками вибухів і телефонних дзвінків. У сповіщеннях від брата, який зараз боронить нас під Харковом, було коротке повідомлення: почалось, будьте обережні. Усі наступні години й дні були наче в тумані. Як бути обережними, що робити, чи надовго це і чи насправді? Виявилося, що насправді й надовго. Ми — …
Я проспала війну… 24-го лютого о п’ятій ранку за вікном гахнуло. Сигналізації розривалися. Мене підірвало з ліжка. Усе ніби в тумані. Я була виснажена хворобою сина, якому ще не виповнилося 3 років, лікарнями й безсонними ночами. Мозок дав команду спати. Та о 7:40 ми знову прокинулися. На цей раз від сирен. «Це швидка», — заспокоював чоловік. Я зірвалася з ліжка і схопила телефон. О 5-й ранку два пропущених …
2 березня 2022 року моє життя вмістилося в один рюкзак — я разом зі своїми доньками вирішила вибиратися з Харкова. Дивом знайшли машину на вокзал, а там — давка, паніка, безладдя. Величезний натовп, діти, літні люди, собаки, штовханина і тиснява. Прибув евакуаційний потяг, і почалось пекло: студенти полізли першими, здорові мужики почали відштовхувати жінок з дітьми — нам сісти не вдалось. До прибуття наступного потяга …
Київський вокзал 1 березня вщент набитий людьми. Оголошують наш потяг і натовп шалено кидається до нього. На пероні — автоматники. Батьки гублять хлопчика, кричать у паніці. Автоматники шукають дитину, що, закривши голову руками, ридає, впавши на асфальт. Я вперто прямую до третього вагона, стискаючи квитки. Квитки не працюють, ми маємо будь-що прорватися до входу у потяг. Біля найближчих дверей до потяга — сутичка: автоматники не дозволяють зайти до вагона …
Поїзд Київ-Львів. Евакуаційний рейс. Ми, двоє дівчат із собакою, прямуємо з Києва до Польщі. Поряд з нами дві жінки поважного віку, такі вишукані, їдуть до родичів у Францію. Ще поряд з нами Саша і Катя — дві сестри. Саші всього 10 років, Катя хоч і старша, але ще така юна. Вони їхали до Німеччини. А ще з нами був хлопчик Даня, якому теж 10 років. «Вчора …
