16.03.2023 Я вирішила їхати в маріупольське пекло сьогодні. Кілька годин тому. Рік тому. Бо Юля жива і вона там, на сусідній вулиці біля розбомбленого сьогодні Драмтеатру. Вона передала папірець з кимось, що вона жива. Була. До цієї братської мегатонної бомби, що забрала життя пів тисячі людей під театром. Я бачила Юлю один раз у житті, але я добре знаю її чоловіка. Який мені дуже допоміг …
Цей день для мене виявився страшнішим, ніж 24-е. Досі ми ночували в будинку, попри те, що неподалік у Гостомелі йшли бої, і вибухи були весь час і страшні.Ранок 27-го почався з того, що тато сказав швидко всім йти у погріб, тому що бій наближається. Ми швиденько зібралися, взяли іграшок донечці, їжі якоїсь, зловили своїх псів і пішли ховатися. Трішки згодом мені написали знайомі …
Блекаут 47 годин + 1 година світла + 12 темряви. У нас другий блекаут. Київ, правий берег, 19−20 грудня. Місто в темряві. Другу добу у квартирі немає електроенергії. Холодильник нині - це звичайна шафа, з нього ніхто вже не очікує взяти їжу. Продукти — на балконі. Морозильна камера трималася довго. У перший блекаут (майже 50 годин без електроенергії) довелося викинути всі заморожені ягоди, овочі, …
30.04.22 Мами більше немає… Підірвалася на міні в Маріуполі… Останки тіла тато привіз на тачці додому… Це все, що дізналися. Там так само немає зв’язку. Отримали інфу через десяті руки. Навіть не знаємо дати смерті. Тато там залишився один.
Моя бабуся Олена народилася (1931) й виросла в Маріуполі. У нашому сімейному архіві є фотографії старого міста, її діда, мого прапрадіда, на першому в місті автомобілі. Бабуся розповідала багато історій свого дитинства всім онукам, але я, мабуть, єдина людина в сім'ї, якій вона довірила страшні історії війни. Тієї війни, яку бачила дитиною. Тоді (підлітком) ці історії викликали в мені величезний …
Коли приїжджаєш до міста, обдзвонюєш друзів, щоб домовитися про зустріч: — Зустрічаємось як завжди? — На Драмі? — Звісно, на Драмі! Сюди сходились усі дороги. Там завжди було багато руху й енергії. Щороку, приїжджаючи в рідний Маріуполь, я відчувала неймовірні гордість і захват, спостерігаючи, як швидко розвивається місто. Маріуполь — це море, порти, заводи-гіганти, а ще це український форпост. Це опора та захист, яким він був усі ці роки. …
Надія — ірраціональна. Навіть коли очі рятувальника бачили, що наймолодшою жертвою атаки у Дніпрі став Микита Зеленський (1 рік), що не мав шансу вижити, бо був розчавлений плитою, родина все одно сподівалася. На впізнанні тіл були бабусі й дідусі з обох сторін. Розпачу й велетенського болю можна було торкнутися у повітрі. Людмила, мати Олексія, втратила не тільки онука, але й сина. Нещасна жінка, що з вигляду, радше, походила …
Найсумніше оповідання тепер можу написати і я. Сьогодні, під завалами у Дніпрі, на моїх очах було врятовано молоду жінку, я бачила всі етапи. Упродовж двох годин рятувальники просто намагалися дістатися ближче. Це було диво. 20 годин, ніч, мінус 3 градуси. Катерина. Глухоніма. Це важливо. Уявіть собі - оголошується «хвилина тиші», коли на майданчику все змовкає, техніка зупиняється. Ми всі прислухаємось до будь-якого звуку. …
Довго думала, чи писати це все, але вирішила таки залишити на згадку. Днями я стала мамою вдруге. Багато хто зі знайомих знав про мою вагітність і всіляко нас підтримував. Щиро дякую вам, друзі! Це дуже допомагало й зігрівало. Обіймаю вас міцно. Я народжувала в день рекордної кількості сирен: 15 за добу, здається, понад 9 годин загалом. Так, мені було не до них. Так, я не могла бігти …
