24.03.2022 Я лежала на дивані біля самого вікна, взута, одягнена, у куртці, затягнутій під підборіддя, з рюкзаком за спиною, до руки було прив’язано чотири повідці із собаками, собаки спали зі мною під ковдрами. Було дуже тихо, танки замовкали, три дні тривав танковий бій на сусідній вулиці Макара Мазая, він то наближався, то віддалявся. Один танк стояв біля нашого будинку, і коли він починав …
Спогади Сьогодні нарешті зібралася з думками, хочу згадати все. Це дуже важко, всередині порожнеча та розпач. Як же треба ненавидіти людей, щоб вбивати та руйнувати їхні будинки. За що загинули діти? І зараз гинуть. На очах сльози вони заважають мені писати. Дуже гірко усвідомлювати, що ці нелюди позбавили тебе всього. Я ніколи не могла подумати, що ці «брати» так вчинять з нами. 24 лютого ми прокинулися від …
Я ніколи не обіймаю чужих. А цього чоловіка обійняла на прощання. Ми розговорились на зупинці.Це В. Він з Ірпеня. Обличчя не показую. «Ото дружину і внучку на моїх очах розірвало. Вони помогали волонтьорам. Ну там їжу, ліки… Вони вийшли надвір по воду, а я в домі остався. Так їх і розірвало. Кровіщі було… Де рука, де кусок голови… Я потім в пакетік їх збирав і в квітнику похоронив, щоб собаки не рознесли… …
Вчора я вперше за 12 днів зняла колготи. Я думала, що буду відривати їх із м’ясом, як багато чого зі свого серця за останні дні. Але, на диво, тіло настільки зжате, що до нього нічого не прилипає зараз. Навіть кров. Ми провели в облозі 10 днів. За 2 км від Макарова. В одній з найпекельніших точок України, яку весь цей час безжально шматують. Без світла, тепла, води, зв’язку. Майже без новин. …
Підійшов нині дідусь на дитячий майданчик. Привітався і сказав, що спостерігає за нами давно. Запитав, звідки ми і чи моя це дитина грається. Дістав із кишені 100 гривень і затис мені їх у кулак, хоч я пручалася. За пів години він підійшов ще раз із двома банками варення. І я вперше з 24 лютого розплакалася. Оля, Київ (зараз Вінниця)
За квартал від моєї мами на Оболоні був обстріл будинку. Він на фото. З мамою все ок. Свекруха теж у відносному порядку — там уже обжитий погріб із картоплею та закрутками. Ми вчетверте змінили місце проживання на Західній Україні. Життя вміщається в кілька сумок. На дітях — чуже взуття, у нас візок із центру гуманітарної допомоги, моя фірмова куртка, яку купила в листопаді, має жахливий вигляд. Молодший …
Для Тані з Києва війна розпочалася не в лютому 2022 року, а ще вісім років назад — із захоплення рідного Луганська. Усі найрідніші і найближчі залишилися там, по той бік нахабно створених уявних кордонів. В окупованому Луганську щодня боролися за життя її мама і брат з родиною, а також літня мама чоловіка. Вісім років Таня була відрізана від них, поєднував тільки щоденний дзвінок із запитанням …
«Ракети! Швидше у сховище! Господи, знову!» Я підхоплююся з ліжка, зігнувшись, швидко натягаю чоботи, хапаю куртку й кидаюсь до дверей. Виявилося, це всього лише літня сусідка встала вночі попити водички — і йшла собі, постукуючи ціпком по підлозі… …Зараз сиджу в повній темряві й розумію: зі мною, схоже, не все гаразд. Тут не гасять вночі вогнів і не бояться ходити по вулицях, але от — «ірпінський синдром» …
Сьогодні я мала зібрати дорогих друзів на день народження. Купити торт і біленьке сухе. Ми мали б слухати музику, обійматися й робити смішні селфі. У мене була наготована нова сукня. У мене навіть був наготовлений тост. А натомість… А натомість почалося інше життя, різко й несподівано, якесь проміжне, сповнене очікування й страху. На день-народженнєвій фотці я мала бути в дизайнерській сукні, у божевільному вінку й весело дивитися в майбутнє. А на цій фотці - …
